Біографії

Віра Чопик-Дрозд народилася у вересні 1929 р. в одному із сіл Тернопільської області у Західній Україні. Її батьки були селянами, дуже віруючими греко-католиками. З раннього дитинства вона знала, що її батько бере участь у боротьбі за українську справу. Коли у Західну Україну у вересні 1939 р. увійшли радянські війська, її батько був заарештований та ув'язнений у Тернопільській в'язниці. Туди у червні 1941 р., після приходу німців, вона з матір'ю вирушить його шукати. І там вона вперше побачила рови, заповнені тілами дійсних чи вигаданих супротивників радянської влади.
Коли 1944 року радянська влада знову встановила контроль над цими територіями, Віра та її родина допомагали партизанам-націоналістам, які продовжували в Карпатах боротися з Червоною армією. Віра навчилася, як із трав робити ліки, як шити уніформу та разом із матір'ю готувала їжу, яку відносила до лісу, де ховалися повстанці. Спочатку заарештували її батька та брата. Влітку 1950 року вона також була заарештована і засуджена до 25 років каторжних робіт у Мінлазі, в одному зі спецтаборів для політичних ув'язнених, неподалік міста Інта в Республіці Комі. У 1956 році, через кілька років після смерті Сталіна, вона була амністована, вийшла з табору, але не мала права повернутись додому. Вона 21 рік прожила в Республіці Комі і лише 1973 року змогла нарешті повернутись у Західну Україну.