ToPics

This letter was probably sent to Siberia from Ukraine by a member of Elena Petrovna's father's family from Ukraine to Siberia, where she and her mother had been deported, as part of a triangular correspondence between Ukraine, the camp where her father was imprisoned and the region where she lived with her mother.

Типер хочим з тобою i Еленою подiлитися Родiсною вiсткою ми на 27 Вересня начесного Хрста дiстали лист вiд Петра пиши що здоровий но як вiн пише житя его несприятливе де девiн пiсацïв не видно сонця тiлько морози i нiч. Али Бог крiпить на его шо ще зобачим ся. А ще гiрш  мучить его про вас i про ваше з Еленою житя i здоровья пиши ще (вiн) писав пару листiв але вiдповiдiй небуло. Натiм Кiнчу тiх пару слiв Поздоровляем Вас обох Елено Бувайте здоровi з Богом до милого зобаченя прочли вiд (...) адрес до Петра Такий

Красноярский Край

Посьолок Норильск. Л.К. П./а. 224. (...)

Now we want to share with you and Elena a happy bit of news. On 27 September, for the Exaltation of the Holy Cross, we got a letter from Piotr. He writes to say he is in good health, but, from what he describes, his life is not very pleasant. Where he is, they can’t see the sun, only cold and night. But God preserve him, we shall meet again. And then, he is concerned about you: how are things with you, your health and Elena’s. He says he sent some letters but got no reply. With that I’ll end in a few words. We greet both of you, Elena stay well, God be with you, we look forward to seeing you again. We read on the […] here is Piotr’s address

                                     Krasnoyarsk district

                                   Norilsk village. L.K. P./a. 224. (…)

Transcription : Anastasia Gorelik

Romantic letters from one camp to another

Vanda Valiutė describes the letters she exchanged for years with a man detained first in a neighbouring camp and then transferred to a camp in Magadan region. She spoke to him when they were being marched in columns under escort in the Steplag.

Elena Petrovna's father Piotr writes to his family. He had been sent to a Gulag camp in Norilsk, while his wife and children were deported to the Irkutsk region.

Норильск 7/XI.50. р.

Привiт Дорогi Родинi.

Дорогi Брати, Братови, i Сестри, i уся моя Родина приймiть вiд мене щире Братске поздоровлення. Желаю Вам в день Вашего Празника, Щастя здоровия многая лiт (...) на нове свiтле щасливе житя якого Вам бажаю з цiлого серца i пиридайте i поздоровiть вiд  Мене усiх в Родинi Моï, Дорогий Брати i Ти Братова повідомляю Вас освоïм здоровлю i життю. Я Богу дякую Всевишньому здоровий якого Вам рiвнож Бажаю а життя моє Мож(е) i не вдоволяюче но щож... судьба моя якi Мусиш повелiватися хотяж сказано шо людина творець щастя Свого що тодi пiзнаешь як втратиш його. Судьба судьба не тiльки моя ... Вона карае i немилуе ревнуе 

...і витрiбовує. Не раз с погадаю життя своє молодє Мав я Родителiв Отца Матiр но сам я немічний безталанний вдiяти немiг рвавсi то туди то сюди шукаючи долi так щоби своï судьби но безпомочi безбаронний був, i так щастя якого кажуть творець його нинайшов його а навпаки. Я нитолiюсь i нинарiкаю на судбу свою а вiрю хотя вона Жорстко Карає но i Милує. 

Дорогий Брати i Ти  Братова ни Жалiйтесь i на мени Можи в життю всiляко проходило, но згадую Вас часто Братово Мовби Ви Менi другою Мамою були,

Дорогий Брати i Ти Братово я написав довас кiльки листiв так i до брата Дмитра до Ганi. до Маринi. i Много iньших а вiдповiдi нимаю вiд нiкого ни знаю Чому Знаете Як тяжко пиреживати незнаючи про Родиння життя i Eï положиння.

…де знаходиться Мiй Улюблений Синочок Модуci (… ) прохаю Вас пиридайте Адресу Мою хай на пишуть до Мене хто Жив здоров  Iте хто знаходиться.

Дорогий Брати i Братово i кiнчу  тих кiлька слiв здоровлю Вас Счасним здоровлюм Бажаю Вам Многоя Лiт. i поздоровiть Вiд Мене Брата Дмитра Братову Ганку Мариню ж Еï, Бабусю, Ганю з мужом Еï Николаюом в день Iменин Його щастя здоровья i дiтюм Його здоровля Стасia Маринi з Мужом Михайлом та ïх Будучою родiйою, Модуся Сина дорогого Донечку Елену Жену Марiю. Пиредайте ïм Мiй Пляменний Горячий Привiт, усiй Родинi Cyciдам ознакомим

Стискаючи Вашi Руки Зоставайте здоровi,

Norilsk 7/XI 1950

Greetings, dear family

Dear brothers, sisters-in-law, sisters and all my family, accept my generous brotherly greetings. I wish you all for your festive season happiness, good health and many years in this new, bright and happy life; please pass them on and say hello to all my friends. Dear brother, and you, sister-in-law, I will tell you about my health and life. Thank God, I am in good health, and hope you are too, and even if I am not satisfied with my life, I must obey my fate, although it has been said that Man is the creator of his own happiness and that you only realise it when you lose it. Fate, and not just my fate, punishes and does not forgive; it is jealous and demanding. I often think back to my youth. I had parents, my father and mother. But I was weak, mediocre and incapable; I wandered about, this way and that, looking for my way, to find my fate. But with no support, I was vulnerable and, although they say that Man is the creator of his own happiness, I have not found it, quite the reverse. I am not complaining or lamenting about my fate, I have my faith; if fate punishes severely, it also pardons.

Dear brother, and you, sister-in-law, do not be angry with me; whatever happens in life, I often think of you. Dear sister-in-law, you were like a second mother to me. Dear brother, and you, sister-in-law, I have written you a few letters, and to my brother Dmitri too, Hania, Marina and many others, but I have had no answer, I don’t know why. Do you realise how hard it is to live without knowing what has become of your nearest and dearest? Where is my beloved son Modest, I beg of you, pass on my address so someone can write and tell me who is alive and well and where everyone is.

Dear brother and sister-in-law, I’ll end with these few words, I wish you happiness and health, a long life and say hello for me to my brother Dmitri, my sister-in-law Hania and her Marina, my grandmother Hania and her husband Nikolai. For his saint’s name day, happiness, health, and the same for his children. Greetings to Stas, Marina and her husband Mikhail, and his future children, my dear son Modest, ma little daughter Elena and my wife Maria. Pass on my warmest greetings to all the family, neighbours and people who know me.

A warm handshake. Stay well.

Transcription by Anastasia Gorelik

Another letter sent to Elena Petrovna's family by her father from Norilsk.

Норильск дня 8/1 1951 .                                                 

Норильск дня 8/1 1951 .                                                 

Привiт, i Сердечне поздоровлення Дорогi Женi, Марусi, i Дорогенькi Доченцi, Еленочцi , Витаю Вас i бажаю Вам доброго здоровя щастя довгих лiт доброго веселого Життя, Дорога Марусю i Ти Дорогенька Моя Донечко Еленицю повiдомляю Вас О своiм здоровлю i пережиттю, й Богу дякувати Потроха здоровий, но кращого здоровля Вам бажаю. А життя Мое то що дякую Всемогущому що ще ж Жив, а далi незнаю дуже трудно сумне життя в положеннцiм, но Вiру  i надiюсь на Всемущчого Бога, що Вiн не о пустить нас. Дорога Марусю i Ти Дорогенька Донечко Еленцю, Я Вас повiдомляв i Мав надiю що я звiти...

…виïду так що думав хоть й  нiмношко подишу Материнським Воздухом. дожидалось i здня на день, i нарештi на дальше Оставили Тут, на тому лежму мiстi. так що негнiвайтеся що я не писав до Вас через той час я тоже не получав тiльки що тих два письма вiд Вас, з 13 мая, а (24, 21, 27 ?) мая i одно получив вiд 10р Д-ня в серпнi так що дужите Менi скучаю що незнаю що зiсталося з Родиною.

Марусю i ти Еленуцю, наколи Одержите то письмо на пишiть до Мене О пишiть про свое житя здоровля чи Модю пише до Вас, бо до Мене що то нехочи всюго написав 2 письма незнаю чому я рiжно думаю i про його i про сучасне життя.

i Вас не забуваю i живу тою надiью що буде знеможливого можливе що Всевишнiй нас ...

…тiю ласкою i поможе нам спрiнутись як вiльнi на волi, i на цьому свiтi, Дорога Марусю i Ти Доронька моя Еленцю, Простiть що так мало пишу Вам як Одержу вiд Вас листа то напишу Вам Много i О пишу Вам про все.

(…) зара (з)  кiнчаю тих кiлька слiв до Вас Моï Дорогенкi, прощаюся з Вами цiлую Вас стискаю Вашi ручки зоставайте здоровi повсяк день Вашого Життя, 

Поздоровiть вiд Мене дорогого Синуся Модеста передайте йому Моï ä cерця горячi побажання i рiвноок усi Родинi.

Писав ваш Вам Рiдний Петро

Norilsk, 8 January 1951

Hello and warmest greetings to my dear wife Maria and little daughter Elena. I greet you and wish you good health and a long and happy life. Dear Maria and dear little Elena, I’ll tell you about my health and my daily life: thank God, I am in fairly good health, but I hope that your health is even better. My life is such that I thank almighty God I am still alive; after that, I don’t know. In my situation, life is extremely difficult and sad, but I have my faith and I hope that almighty God will not forsake us. Dear Marusya and dear little Elena, I told you, and I hoped, that I was soon…

…to get out, so I thought I would get a breath of freedom. I waited day after day, but in the end they left me here in this accursed place. So don’t be angry with me for not writing, I’ve only had two letters from you dated 13 May and [21, 24, 27?] May and another I got on 10 August, so I miss you a lot and I don’t know what is happening to my family.

Maria and you Elena, when you get this letter, write back: tell me about your life, is Modest in good health, does he write to you? I get the impression he doesn’t want to write to me. He’s only sent me two letters, I don’t know why, I can only imagine various reasons that concern him and his life.

And you two, I have not forgotten you and I live with the hope that the impossible will become possible and that God…

…in his grace will help us to meet again as free beings in this world. Dear Marusya and dear Elena, forgive me for writing so little. When I get an answer from you, I’ll write and tell you everything.

…Now I’ll end with these few words, my dears, I greet you, kiss you and hold your little hands, stay in good health every day of your lives.

Say hello to my dear son Modest from me, give him my warmest heartfelt greetings, and to all the family.

Your dear Piotr

The letters intercepted by the postal censors were used to produce reports on various topics. They enable us to ‘hear’ the voices of these people faced with the violence of deportation. The letter excerpts, reproduced in a report from Ukraine’s Ministry of the Interior department for the Drohobych region, reflect the atmosphere of fear and uncertainty in early 1949, when a major wave of deportations was being prepared, and also the fact that a large number of peasants had already been exiled.
Each extract from an intercepted letter is headed by the name and address of the intended recipient, revealing that it is always a resettlement area to which close members of the writer’s family had previously been deported, and the extract closes with the name and address of the sender.

Source: SBU (political police archive), collection 3, inventory 42(1953), folder 8, pp. 120–123.

• Molotov (now Perm) region, V-Gubakha city, 1st May mine, Block 14, Apt. 4, Zhguta D. P.

‘Six army trucks came to our village on Christmas Day. Some soldiers surrounded the church, others went to the village and began the deportation. They took Petr Dmitruk, Gnat, Andrey Tanchuk, Dmitry and Efrem Petuh, Vasily Petuh, Grigory Pyukh and Danil Kravchuk They wanted to take Vasily Blazhkevich, who has no legs, but his wife was not at home; she had escaped from the church by jumping over the fence and had hidden. They left him there.’

Drohobych region, Drohobych district, Volya-Yakubova village, Melania.

• Molotov region, V-Gubakha, 26 1st May Street, Apt. 8, YATSKIV I.O

‘At Christmas, about midday, we underwent a deportation. They deported the wife of Pucius Kok, Nikolai Prulev, Mikhail Gavrilov, the wife and daughter of Alexei Moskal. I was afraid to go out into the street. There are more clouds in the sky, and spring may well be the end of our suffering.’

Drohobych region, Medinichsky district, Litynya village, YATSKIV M.I

• Molotov region, V-Gubakha, 93/14 1st May street PETRIK Y.I

‘We underwent a deportation. They deported Komar Kuzma, Mikhail, Olga Sovyakova, and Bleznyakova Tasya with their family. They did not want to take Andrey, but he would not stay and said, “I’ll be where my family is”. Ekaterina Finchina left, and Tasya Gukova took her child, Olga Sovyakova’s daughter ran away. They also took old lady Klopayka with Milka and Vasily and many others.’
Drohobych region, Drohobych district, Luzhok Dolishny village, FEDORICHKA A.

• Arkhangelsk region Rovdinsky district, Podgornaya village, no. 4, PISARSKAYA Yu.

‘We have some bad news. On holy Christmas evening, they took people from Stryi and Dubliany districts. They took them all to Stryi to the same house. They were not allowed to take anything at all with them, because there were no carts in Drohobych, they took the people by lorry to Stryi, from Stryi to Lviv and from there to Siberia.
It breaks our heart to think that the same thing awaits us. When shall we have finished with these horrors? We only do one thing now, listen out to see whether they’re coming for us.’

Drohobych city, 6 Revolution street, POPIVNYA E.M.

• Molotov region, V-Gubakha, 93/10 1st May street, LIPAK M.I.

‘On Christmas Eve in the villages of Volaya Lobov and Bylina, the same wind blew that took you away. Great sadness and misfortune in the villages. They deported people, and the children who remained roam wild. You don’t know what awaits you and when death will come. But, too bad, we live in hope of a wedding between Anton (England) and Ruskaya (USSR  ) which is coming soon.’ [England and USSR are the interpretations of the report’s author.]

Drohobych region, Sudovo-Vishnyansky district, Shemerovichi village, ANTOSCHAK O.D.

• Lviv, 17th September street, Three-year collective farm management school, BRILOVSKY D.S.

‘The Christmas festivities were really sad and terrible, they took away people they said were suspect. Even before the holiday in Stryi district and during the holiday in Drohobych district. They haven’t yet taken any from the other districts, but we expect that to happen any day now. People are very afraid because we don’t know who this fate will strike. Everyone hopes that perhaps spring will be fine.’

Drohobych region, Drohobych district, Truskavets village, BOBYAK Z.

• Kemerovo region, Prokopyevsk city, KUSYAK E

‘We underwent a deportation here. On Christmas Eve, during the night, in the village of Shemerovichi they took some families from Kupnovichi-17 village. Old Nikolai Kruzhnitskiy ran away. It’s so terrible here now that we find it hard to sleep.’

Drohobych region, Sudovo-Vishnyansky district, Makunev village, BUYAR P.T.

• Kemerovo region, Izhmorsky state farm No. 4,

‘We had a major deportation here. They took six families from our village. They took Stepan Sukitsky and all his family, but Ivan stayed. They also took Vasily Tilsky. They’re going to take others. They’re going to take half this year. The holidays were sad and will be even more so.’

Drohobych region, Sudovo-Vishnyansky district, Shemerovichi village, ANTOSCHAK O.D.

• Lviv, 17th September Street, Three-year collective farm management school, BRILOVSKY D.S.

‘At Christmas, in Volya Yakubova, they deported ten families and a few families from other villages. They took women whose wives had been convicted. They took them to Stryi. They haven’t yet taken anyone from villages near ours.’

Drohobych region, Staroe village, BRILOVSKAYA M.V.

Correspondence between the Front and the end of the world

David Jozefovich, deported to the Altai in 1941, then to the shores of the Arctic Ocean beside the Laptev Sea, did after all receive letters from close relatives serving on the Front. Some were sent to him directly, others went through the NKVD’s central information bureau in Chkalov (now Orenburg). The bureau was set up in March 1942 in the town of Buguruslan and handled letters sent by people looking for relatives. It received up to 20,000 letters a day.
 

  Норильск. дня 10/IV. 5(1?).

Дорога Марусю i ти Дорогенька донечко Еленцю, знаближаючайся Весною з днем Праздника i воскресення Христова Витаю Вас, Христос Воскрес, з любови до вас з Серця i душi бажаю вам i Вашим подругам доброго здоровля в повностi на бравшись сьвiжих, Сил, що тя довгих лiт доброго i веселого життя .

Дорога Жена Марусю  (…)

Я Сегодня Отримав вiд Вас письмо за ко(торое)  вам дуже сердечно дякую, Якого я ожидав вiд вас i прийняв з радостiю, но схвилювало Мене що ти Марусю нi Слово не вiд повiля, я признаюсь тобi  що я нi серцем нi словом не подумав злого супроти тебе i думка незродилась, Марусю я коли Одержав вiд Б-р. Дмитра листа дня 18.го листопада i вашу Адресу я зара (з) написав первих два письма до тебе, в груднi знову два Оден на Еленцю з побажанiом Нового Року i сьвят Рож. Христова i ваше письмо яке я перве Одержав.

... Я описав Вам про мвое здоровя i пережиття i подрiбно i ваше, i Оставшого синояко Модуся та про цiлу Родину , .. дня. 9 . сiчня я одержав ваше друге письмо з фото карткою, i вдруге навiдпо(вiдь) з подякою в мiсци написав Тобi i Еленцi, По Адресу Еленцi, в повностi я надiявсь щови Одержети, i знетерт(п)еливiстю дожидав вiд Вас вiдповiдi

Марусю може ти подумала що так не терпiливо Ожидала виходила навстрiчу авiн так довго не писав заледви перви письмо i то на Еленцю Ожидав пока з може ему сама написати.

Мовби тоя нiчо або гiрша недовiряя а бiльш (...Еленцi) Дорога Марусю Я недумав цiого i недумаю А вiрив i знаю що ти своïм дiтюм Мама. Я не маю рiзницi що ти менi жiнка а Еленя, Донечка, ти сама не скажеш що любиш бiльш себе чи мене як свою дитину бо знаеш що тiльки товя одна любов i надiя будучого що задля його живеш, Марусю я думаю щоти знаеш Мене що я ни числив тiльки насебе i насвое життя а без рiзницш що ти той i я, i нашi Дiти, то одна наша любов i наше будуче i судьба для нас випала одна, i наших дiтей, i сегоднi я думаю тiль  просебе а про теби i нашiх дiтей (…) i знаю щови слабшi духом тiлом i здоровйом що вам бiль треба помогати як Mенi

...(Як) Мужчина зможу скорiш сам собi раду дати Якви в такiм пережитi, Марусю, Я Як виïздив з Тернополя, я передав письмо Б-р Дмитрови i просив Його щоб вiн не забував про вас про теби i Маленьку Донечку Еленцю, та Оставшегося сирiтку синочка Модеста щоб вiн був его Батьком i Опiкувався ним його здоровям i життям, а вам що буде всилi i можностi помагав хотяй зтого що позiстало, а замени забувайте наякмйсь час як зможу так буду жив боя сам безрадний на пораджу нiчого бо Остала вспинi тiльки Одна надiя якою живу i задля того я вас спросив в письмi бо я найбiльш думав про ваше життя i здо(ровля)

Дорога Марусю, Еленцю запитуе мене ше нуждаюся  тови вислети посилку я дуже дякую за вашу думку i ваше серци що не забуваете Мене но я не бажаю бо знаю що ви самi щови багато немаети i слабе здоровя i що буде завтра...,

Бережiть Себе i свого здоровля а Я тут неголоден Хлiба ест унас настiльки нiхто не думае за хлïб а що маленько до хлiба товже найменеше. були часи i голоднi в сiляко переходило то якось пережив а зара лучше i меньше Осталося чим  двайцять лiт каторги, всiо (всю) пройдя коп тiльки здоровя а життя i смерть побiдить,  

... i знову життя, Ми жевем но пойку получаю в день сiмсот грам хлiба одна лiтра суп пiв лiт, кашi сiмдесiат грм. Риби оден оладик, повнестю висторгае, я ще нироблю а дальше низнаю, зперва робив на рiжних роботах i кравцем i шевцем муляром щикатуром будiвничим хлiборезом i на общих роботях що тiльки хочеш, державсь до сорок девятого, пока недуга не зло мила, запаленя леченiв паролiок серци бiль голови, дуже тяжко клiмат вiчно мерзлотя заполярiи, я уже два роки не роблю дальше низнаю як буде уже по трохо здоровий дуже скучаю за Вами думаю чи прийдется звами стрiнути, i побачити Родину снова та взаïмно хоть поговорити, зiсвоïми рiдними Марусю, Тута много людей з рiжних сторiн i знаших поблиских сiл, роблять Мають зачоти за оден день робочий зачислють два днi i три  днi получають грошi вiд сто до двiстi залежить де хто робить i яку роботу, е взонi столова що можна купити зïстя добавити що там собi, но менiзавшо в моïм життi получается на оборот як було ще здоровя то робив задармо, а зара можно пiдробити нiмношк то мале здоровля но я затим не скучаю як нибудь думаю до смерти видержуi знову життя, Ми жевем но пойку получаю в день сiмсот грам хлiба одна лiтра суп пiв лiт, кашi сiмдесiат грм. Риби оден оладик, повнестю висторгае, я ще нироблю а дальше низнаю, зперва робив на рiжних роботах i кравцем i шевцем муляром щикатуром будiвничим хлiборезом i на общих роботях що тiльки хочеш, державсь до сорок девятого, пока недуга не зло мила, запаленя леченiв паролiок серци бiль голови, дуже тяжко клiмат вiчно мерзлотя заполярiи, я уже два роки не роблю дальше низнаю як буде уже по трохо здоровий дуже скучаю за Вами думаю чи прийдется звами стрiнути, i побачити Родину снова та взаïмно хоть поговорити, зiсвоïми рiдними Марусю, Тута много людей з рiжних сторiн i знаших поблиских сiл, роблять Мають зачоти за оден день робочий зачислють два днi i три  днi получають грошi вiд сто до двiстi залежить де хто робить i яку роботу, е взонi столова що можна купити зïстя добавити що там собi, но менiзавшо в моïм життi получается на оборот як було ще здоровя то робив задармо, а зара можно пiдробити нiмношк то мале здоровля но я затим не скучаю як нибудь думаю до смерти видержуi знову життя, Ми жевем но пойку получаю в день сiмсот грам хлiба одна лiтра суп пiв лiт, кашi сiмдесiат грм. Риби оден оладик, повнестю висторгае, я ще нироблю а дальше низнаю, зперва робив на рiжних роботах i кравцем i шевцем муляром щикатуром будiвничим хлiборезом i на общих роботях що тiльки хочеш, державсь до сорок девятого, пока недуга не зло мила, запаленя леченiв паролiок серци бiль голови, дуже тяжко клiмат вiчно мерзлотя заполярiи, я уже два роки не роблю дальше низнаю як буде уже по трохо здоровий дуже скучаю за Вами думаю чи прийдется звами стрiнути, i побачити Родину снова та взаïмно хоть поговорити, зiсвоïми рiдними Марусю, Тута много людей з рiжних сторiн i знаших поблиских сiл, роблять Мають зачоти за оден день робочий зачислють два днi i три  днi получають грошi вiд сто до двiстi залежить де хто робить i яку роботу, е взонi столова що можна купити зïстя добавити що там собi, но менiзавшо в моïм життi получается на оборот як було ще здоровя то робив задармо, а зара можно пiдробити нiмношк то мале здоровля но я затим не скучаю як нибудь думаю до смерти видержу

...Дорога Марусю i Ти Еленцю,

Нижалуйтесь на мени, знаю що болючо i прикро, я хотiв чим скорiш авоно получается на оборот, дорогенька Моя i Менi не подушi болючо вiдчуваю твоï бажання я повнiстю надiявсь що Ви моï письма Одержите, i, я знетерпиливiстю Ожидав вiд вас вiдповiдi, а коли я Одержав вiд вас письмо оденоше так тiль вiд Еленцi то я зродушiв що ви моех чотирох листiв неотримали тiльки останнiй з (…) ciчня. в який мало жив Маркл i по Адресi Еленцi, Мною потрясло болючо знаеш Мiкацi пройш (…) i не так скоро знову роспишеся, А в нас розрiшають тiльки 2-во письма в мiсяц сюди можна бiльше, Марусю, на пиши на пиши ти бiльше знаеш хто на нашi хатi живе чи сосiди ще живуть тi добрi що ми були солю в ïх очях, i сестра настя i ганка живi та здоровi чи писали до теби i про Iвана Мiха, чи вiн Оженився не споминали нiчо пронего, жаль що Б-р, Д-м, Попов (…) курорт. Пiсля Гуляння Милий.  

...

...

Спочинок Одно що трохо за до вас Менi що то предчувалося, снилося Менi ще посьвятах що дуже зуби болiли i Я витягнув половину зуба, i ми мучило через кiлька днiв i ночей заснути немiг думав про Вас i про модя щоб чолом що не сключилося,  Я Модiови написав щоб вiв себе чесно берiх свого здоровя i життя слухав дя-Д-м який виховував йго i вказував дальшу путь его життя, напиши Марусю чи вислав вам свою фото карточку бо я дожидав хотiв так подивитеся на нiого як виглядае i трудно писав що вислав що в груднi i досигоднi нема.

Марусю i Ти Дорогенька Еленцю пишiть до мене часто, недумайте що Я за Вас забув, хоть далеко  Я iз вами, но серцем душою Я завше Мiж. Вами,

Дорога Марусю i Ти Дорогенька Еленцю, кiнчу свою розмову звами прощаю вас, цiлую  Вашi уста солодкi бажаю Вам, Веселих Свят, 

Христос Воскрес

Бажае Вам Твiй Муж i рiдний

Петро, М- 

Norilsk, 10/IV 51 [?]

Dear Marusya and you dear little daughter Elena, I greet you with the spring arriving, Happy Easter, Christ is risen again, with love for you and your friends, I wish with all my heart and soul good health for you, that you will get strong again, a long and happy life.

My dear wife Marusya …

I got your letter today and thank you all warmly for it, I was waiting for it and was glad to get it, but what worried me is that you, Marusya, you did not write a single word. I confess I thought no wrong of you, not in my heart or in my thoughts. Marusya, when I got the letter from my brother Dmitri, dated 18 November, and your address, I wrote you two letters straightaway, than another two in December, a letter for Elena with my wishes for New Year and Christmas and a reply to the first letter from you all that I got.

…I’ve told you about the state of my health and my worries about you and my abandoned son Modest and all my nearest,… on 9 January I got your second letter with the photo, and straightaway I wrote back and thanked you both, you and Elena, to Elena’s address hoping so much that you would get it and I was looking forward to your answer.

Maria, perhaps you imagined something, you were waiting impatiently, you went out to wait for the postman but he [Piotr, writing in the 3rd person here] had not written for so long; and only now the first letter comes and it is for Elena. He [Piotr] waited for her [Marusya, Piotr’s wife] to write.

As if I was stupid and trusted you less than Elena. Dear Marusya, I do not think that and have never thought it, but I believed and I know that you are the mother of your children. I make no difference, you are my wife and Elena is my daughter. Yourself, you will never say that you love yourself or love me more than your child, because you know you live from that love alone and this hope for the future. Maria, I think you know me, I was not thinking just of me and my life, quite the opposite: what you are, what I am and our children are our love and our future, and we and our children have only one destiny. Today I still think of me, you and our children… and I know that your minds, your bodies and your health are weaker and you need more support from me.

…Being a man, I could give advice more easily, but you, Marusya, how do you manage with all these worries? When I left Ternopol, I forwarded a letter to my brother Dmitri and asked him not to forget you, you, my little daughter Elena and my son Modest, now an orphan. [I asked him] to be a father to him and look after him, his health and his life. For you others, if you have the strength and the chance, let people help you, at least with what is left. As for me, forget me, one way or another as far as possible I’ll stay alive, because I’m invincible, so it isn’t serious, as long as my back gets better. I live with only one hope and that is why I asked you for details about your life and news about your health, which I think about so much.

Dear Marusya, Elena asks me if I need anything so you can send me a parcel. Thank you most sincerely for this thought and your generosity, you do not forget me. But I don’t want any parcels, because you haven’t much yourselves and your health is poor and who knows, tomorrow…

Take care of yourself and your health; here I’m not hungry: there’s so much bread that no one thinks about it, only what goes with the bread, there’s much less of. There have also been periods of famine, there’s been all sorts, but I survived and now things are better, and I have less than twenty years’ forced labour left. All things pass, if only there were health, and life will overcome death.

…and life again, we are alive. I get the following daily ration: 700 grams of bread, a litre of soup, a pound of kasha [buckwheat groats], 70 grams of fish, one pancake – that is quite sufficient. I’m not working yet, but I don’t know what will be happening next. At the beginning I did various jobs: tailor, cobbler, housepainter, plasterer, bricklayer, I sliced bread and did general chores – anything you could think of. I held out until ’49, when illness struck me down – pneumonia, heart trouble, headaches, the extremely harsh climate – the polar permafrost. It’s two years now that I haven’t been working and I don’t know what will be happening next, but I already feel a bit better. I miss you a lot, and I wonder whether I’ll ever meet you and see my nearest again and talk to them.

Marusya, there are a lot of people here from all over the place and some from our neighbouring villages; they work and for a day’s work – two or three days are counted, they get money, 100 to 200 roubles according to the place and type of work. In the area there is a canteen where you can buy extra food. Whereas back home as it always is, everything in my life is back to front: when I was in good health, I worked for nothing and now it’s possible to earn a little, my health has gone. But I don’t miss work, I think that one way or another I’ll make it till I die.

[page missing]

First, about you, I had a feeling, back around New Year, I dreamt that I had toothache and had broken off half a tooth. The dream tormented me for some days and I couldn’t sleep at night, I thought about you and Modest, hoping that nothing serious would happen. I wrote to Modest telling him to behave honestly, look after his health and his life, listen to Uncle Dmitri who is bringing him up and showing him the way to take in life. Maria, write to me. Has Modest sent you his photo, I waited so long for it, I wanted so much to seen him, see what he looks like. He wrote and said he sent it to you in December, although I haven’t had it yet.

Maria and you, dear Elena, write to me more often, don’t think that I’ve forgotten you, even if I’m far away, with all my heart and soul, I am always near you. Dear Marusya and dear Elena, I’m coming to the end of this conversation with you, I say goodbye, kiss your sweet lips and wish you a Happy Easter, Christ is risen again. 

Your husband and dear

Piotr, M.

Chère <abr diminutif de Maria> Maroussia </abr> et toi, chère fillette Elena, je vous salue avec le printemps qui arrive, Joyeuses Pâques, le Christ est ressuscité, avec amour pour vous et vos amis, je souhaite de tout mon cœur et mon âme bonne santé, que vous preniez des forces, longue vie bonne et heureuse.

Ma chère épouse Maroussia (…)

J’ai reçu aujourd’hui votre lettre, et je vous remercie cordialement, je l’ai attendue et je l’ai reçue avec joie, mais ce qui m’a inquiété, c’est que toi, Maroussia, tu ne m’as pas écrit un seul mot. Je t’avoue que je n’ai rien pensé de mal contre toi, ni dans mon cœur, ni dans la pensée. Maroussia, quand j’ai reçu la lettre de mon frère Dmitri, du 18 novembre, et votre adresse, je t’ai écrit tout de suite deux lettres, puis deux encore en décembre, une lettre pour Elena avec mes vœux pour le nouvel an et Noël et une réponse à votre première lettre que j’ai reçue.

...Je vous ai décrit l’état de ma santé et mes inquiétudes sur vous et mon fils délaissé Modest et sur tous mes proches, …le 9 janvier j’ai reçu votre deuxième lettre avec la photo, et tout de suite, je vous ai répondu et je vous ai remercié  Toi et Elena, à l’adresse d’Elena en espérant tant que vous la receviez et j'ai attendu avec impatience votre réponse.      

Maria, tu as peut-être imaginé quelque chose, tu attendais avec impatience, tu sortais attendre le facteur mais il [Piotr, dans ce passage écrit à la 3e personne] n’écrivait pas depuis tant de temps; et voici seulement la première lettre qui arrive et elle est pour Elena. Il [Piotr] a attendu quand elle-même (Maroussia, l’épouse de Piotr) pourrait lui écrire. 

Comme si j’étais nul ou comme si je te faisais moins confiance qu’à Elena. Chère Maroussia, je ne pense pas et je ne pensais pas ceci, mais je croyais et je sais que tu es la maman de tes enfants. Je ne fais pas de différence, tu es mon épouse et Elena est ma fillette. Toi-même, tu ne diras jamais que tu t'aimes ou que tu m'aimes plus que ton enfant, car tu le sais, tu vis par ce seul amour et cet espoir en l’avenir. Maria, je pense que tu me connais, je ne pensais pas uniquement à moi et à ma vie, bien au contraire : ce que tu es, c’est ce que je suis et nos enfants, c’est  notre amour et notre avenir, et nous et nos enfants n'avons qu'un seul destin.  Aujourd’hui encore je pense à moi, à toi et à nos enfants (…) et je sais, que vos esprits, vos corps et votre santé sont plus faibles, que vous avez besoin de plus de soutien de moi,  

...Etant un homme, je pourrais donner plus facilement conseils, mais vous, Maroussia, comment faites-vous avec tous ces soucis ? Quand je suis parti de Ternopol, j’ai transmis une lettre à mon frère Dimitri et je lui ai demandé de ne pas vous oublier: toi, ma petite fille Elena et mon fiston Modest, devenu orphelin. (Je lui ai demandé) qu’il [Dmitri] soit son père [de Modest] et qu’il prenne soin de lui, de sa santé et de sa vie. En ce qui vous concerne, s’il y a des forces et des possibilités, laissez-vous aider, au moins avec ce qui reste. Et moi, oubliez-moi, d’une manière ou d’une autre, je survivrai comme je pourrai, puisque je suis invincible, alors ce n’est pas grave, (juste) que mon dos aille mieux. Je vis avec un seul espoir et pour cela je vous ai demandé dans les détails de votre vie et des nouvelles sur votre santé auxquelles je pense tant. 

Chère Maroussia, Elena me demande si j’ai besoin de quelque chose pour que vous m’envoyiez un colis. Je vous remercie sincèrement pour ces pensées et pour votre cœur, vous ne m’oubliez pas. Mais je ne souhaite pas de colis, puisque vous-même n’avez pas beaucoup et que votre santé est faible et qui sait demain…,

Prenez soin de vous et de votre santé; ici je n’ai pas faim : il y a tellement de pain, que personne n’y pense, bien que ce qui va avec le pain, il y en a beaucoup moins. Il y a eu aussi des périodes de famine, il y a eu tout, mais j’ai survécu et maintenant ça va mieux, et il me reste moins de vingt ans de travaux forcés. Tout passe, s’il y avait seulement la santé, et la vie l’emportera sur la mort.            

...… et à nouveau la vie, nous vivons. Je reçois la ration journalière suivante : sept cent grammes de pain, un litre de soupe, une livre de </abr bouillie de sarrasin> kacha</abr>, soixante-dix grammes de poisson, une crêpe – cela suffit entièrement. Je ne travaille pas encore, mais ne sais pas ce qui va arriver prochainement. Au début j'ai fait divers travaux : tailleur, cordonnier, peintre en bâtiment, plâtrier, bâtisseur, j’ai coupé le pain et j’ai travaillé aux travaux collectifs – tout ce que tu veux. J'ai ainsi tenu jusqu'à l’année quarante neuf, quand la maladie m'a cassé : la pneumonie, les maladies du cœur, le mal de tête, le climat qui est extrêmement difficile – le pergélisol polaire. Je ne travaille plus depuis deux ans déjà et ne sais pas ce qui va se passer prochainement mais je me sens déjà un petit peu mieux. Vous me manquez beaucoup, je me demande : pourrai-je vous rencontrer et à nouveau revoir mes proches et parler avec eux. Maroussia, il y a beaucoup de gens ici de partout et aussi de nos villages voisins ; ils travaillent, deux-trois jours de travail sont comptabilisés pour une journée de travail, ils reçoivent de l’argent, de cent à deux cents roubles en fonction du lieu et de la nature du travail. Dans la zone il y a une cantine où il est possible d’acheter de la nourriture en plus. Alors que chez moi comme toujours, tout dans ma vie se trouve à l’envers : quand j’avais la santé, je travaillais gratuitement et maintenant, quand il est possible de gagner un peu, je n'ai plus la santé. Mais le travail ne me manque pas, je pense, que d’une manière ou d’une autre,  je tiendrai jusqu’à la mort.

... [page manquante]

...Premièrement, en ce qui vous concerne, je pressentais quelque chose, déjà pendant les fêtes, j’ai rêvé que j’avais mal aux dents et que j’ai cassé et sorti la moitié d’une dent. Ce rêve m’a torturé pendant quelques jours et je ne pouvais pas dormir la nuit, j’ai pensé à vous et à Modest, en espérant que rien de grave ne se produirait. J’ai écrit à Modest pour qu’il se conduise honnêtement, soigne sa santé et sa vie, écoute l’oncle Dimitri qui l’éduque et lui montre la voie à suivre dans la vie. Maria, écris-moi. Modest t’a-t-il envoyé sa photo, je l’ai tant attendue, je voulais tant le regarder, voir à quoi il ressemble. Il a écrit et souligné qu’il te l’a envoyée en décembre, alors que je ne l'ai toujours pas reçue.  

Maria et toi, chère Elena, écrivez-moi plus souvent, ne pensez pas que je vous ai oubliées, même si je suis loin, je suis avec vous, de tout mon cœur et mon âme, je suis toujours auprès de vous. 

Chère Maroussia et toi, chère Elena, je conclus cette discussion avec vous, je vous salue, j’embrasse vos bouches sucrées et vous souhaite de joyeuses fêtes,

Christ est ressuscité,

ton époux et cher

Piotr, M. 

Transcription et traduction: Anastasia Gorelik

Letters from far away

In deportation, in the remote corners of the Russian Far North and Kazakhstan, Micheline Herc’s parents got letters from Paris, Châteauneuf-la-Forêt, and Moscow, all from relatives. These letters bear witness to the sparse but real communication between these worlds distant from each other.

The most surprising one is probably the letter that left Châteauneuf-la-Forêt on 18 March 1941 and arrived at “Lake Shirb point, Osinov postal centre, Priozyorny district, Arkhangelsk region”, a remote place deep in the Soviet Far North. Unfortunately we do not know how long it took to arrive. It appears to have been forwarded via the Red Cross.

There are also a number of letter sent to Sayram, where Micheline spent her Kazakh childhood. The delivery times were long: one written in Paris on 14 June 1945, passed through Moscow on 12 January 1946, Alma Ata on 12 March and only arrived on 5 April, after going through the military censors. It took just under a year to reach its destination. Micheline Herc received it, but only just, because she left Sayram for Poland one month later.

The letters from France came from Marie (Mary in the letters) Rosenberg, Micheline Herc’s mother’s sister, who was living in France.

There is also a letter from Ida Radilovski, a lyrical singer, the wife of David Radilovski, Micheline’s great-uncle on her mother’s side, who was the director of the GUM department store in Moscow after the Revolution. The letter was sent from Moscow on 10 September 1945 and arrived in Kazakhstan on 18 September.